До
200-ліття з дня народження ВЕЛИКОГО КОБЗАРЯ!
Валентин
В.БУГРИМ, член правління Всеукраїнського культурно-наукового благодійного фонду
Тараса Шевченка (з 1991 р.), доктор філософії, академік
„ПАМ’ЯТНИКИ Тарасу ШЕВЧЕНКУ – в УКРАЇНІ і у СВІТІ”
Науково-мистецький мультимедійний
адветоріал.
До ювілейного 200-ліття від дня
народження Тараса Григоровича ШЕВЧЕНКА. 1-9 грудня 2013 року.
АВТОПОРТРЕТ. 1830 р.
Поважані шевченківці! Тарас Григорович ШЕВЧЕНКО – Пророк, Святий і Геній,
знаково-культова постать українського народу, української нації та й взагалі
усіх слов’ян. Таку святість, пророцтво і надгеніальність він утвердив усією
своєї життєдіяльністю. Тому й така повага, таке пошанування йому не просто
закономірні, а природні... Вияв людської любові до великого Кобзаря
велико-розмаїтий у всі часи. У літературі та літературознавстві – це поеми,
прозові твори й інше; у мистецтві – це портретні галереї, картини і твори, у
скульптурі – пам’ятники, погруддя, дошки, таблички тощо. Саме про скульптурну
шевченкіану і йтиметься далі. Пошук у різних джерелах дав мені змогу віднайти
багато пам’ятників Великому Кобзареві по всьому світу: в Україні, Канаді,
Росії, Польщі, США, Франції, Румунії, Китаї, Австралії... Всього є у світі
нараховується понад 500 пам’ятників Тарасу Григоровичу Шевченку.Як це не дивно, але взагалі перший пам’ятник-бюст Шевченку було встановлено не в Україні, а у сучасному Казахстані (тоді він територіально належав Російській імперії), на півострові Мангишлак, де поет відбував покарання, у 1881 році. На напівкруглому постаменті було встановлено бюст Т.Г. Шевченку. У 1920 р. його було зруйновано, а через сім років – відновлено.
Перший в Україні пам'ятник Тарасу Шевченку — мармурове погруддя — було встановлено нелегально 1899 р., на садибі меценатки Х. Алчевської у Харкові. Автор — харків'янин, відомий скульптор, професор петербурзької Академії мистецтв В.О.Беклемішев. У 1901 році, напередодні 40-річчя від дня смерті Тараса Шевченка, «за високим указом» (ясно, що царським), пам'ятник зняли.
У 900-і роки, перше двадцятиліття ХХ ст. проводилося багато конкурсів, створювалося Комітетів щодо відбору скульптурних пропозицій, до яких входили відомі українські російські митці та письменники. Багато скульптурних, так и мовити, начерків, ескізів не дійшли до реального втілення через багато різних причин... Але багато й було втілено...
1914 рік – 100 річчя від дня народження Кобзаря. Цьогоріч у багатьох містечках і селах України, особливо Західної, встановлені десятки пам’ятников Тарасу Григоровичу. Переважно – це бюсти або ж невеликі фігури. Окремі з них, переживши десятиліття – уціліли й до наших днів, приміром, у Коломиї, Косові, Вовчинцях, Завадові так інш. Своєрідним пам’ятником Кобзарю були також насипані кургани з великими хрестами на вершині.
1918 року встановлюється перший найбільший монументальний пам’ятник Т.Г. Шевченку в Ромнах (на території, яка була захоплена і контролювалася владою більшовиків). Його автор – відомий талановитий скульптор Іван Петрович Кавалерідзе.
Цього ж року пам’ятники Шевченку відкриті у Москві і Петербурзі (автори відповідно — С. Волнухін і Я. Тильберг). Але виконані вони були спішно, з неміцних матеріалів і проіснували недовго. У Ромнах пам’ятник було відновлено 1981 року у бронзі.
ПАМ’ЯТНИК
Т.Г.ШЕВЧЕНКУ в РОМНАХ
(1918 р., 1981 р.
(відновлено у бронзі). Скульптор І.П.КАВАЛЕРІДЗЕ)
ПАМ’ЯТНИК
Т.Г.ШЕВЧЕНКУ у ПОЛТАВІ
(1921 р. Скульптор
І.П.КАВАЛЕРІДЗЕ)( 1921 року губернський відділ народної освіти оголосив конкурс на проект пам’ятника Т. Г. Шевченку)
Особливої
„пам’ятникоманії” після Жовтневої революції з боку більшовицької влади щодо Шевченка
не спостерігалося. Так, у Харкові Великого Кобзаря увічнили у бронзі лише 1935 року,
під час відзначення 120 річчя.
ПАМ’ЯТНИК Т.Г.ШЕВЧЕНКУ у ХАРКОВІ (1935 р. Архітектор І.
ЛАНГБАРД, скульптор Матвій МАНІЗЕР. Пам’ятник складається з кількох скульптурних груп, об’єднаних
загальним задумом - показати оспівану Кобзарем боротьбу українського народу за своє
звільнення. Скульптури піднімаються серпантином навколо фігури Т. Г. Шевченка знизу
доверху. Бачимо – кріпосну селянку, яка притискує до грудей дитину; селян з косами. Виразні
фігури кріпосного з важким жорном на плечах і старого солдата; за ними –
червоноармієць, селянин, студентка і робітник, який міцно стискує прапор у
піднятій руці. А на тригранному пілоні - бронзова фігура Великого
Кобзаря...Він стоїть, ледь схиливши голову, ніби-то призупинився на мить: погляд його суворий, губи щільно стиснуті, брови нахмурені. Шевченко дивиться на нас: як ми живемо і докоряє нам за щось. )За ЩО? –Це
не риторичне питання). Але думи його – про Україну... Так і проситься тут
сказати: Встань Тарасе подивися – до чого ми дожилися!?!...
У Києві пам’ятник Т. Г.
Шевченку з’явився у 1939 р.
Київський Шевченківський
пам’ятник – один із найвеличніших, стоїть на місці, де раніше був пам’ятник
царю, у Шевченківському парку, перед головним корпусом Київського національного
університету, що носить його ім’я, із словами Великого Кобзаря:
І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній новій,
Не забудьте спом’янути
Незлим тихим словом...
ПАМ’ЯТНИК Т.Г. ШЕВЧЕНКУ у КИЄВІ. 1939 р.
ПАМ’ЯТНИК Т.Г. ШЕВЧЕНКУ у ЛЬВОВІ
ПАМ’ЯТНИК Т.Г. ШЕВЧЕНКУ у ДОНЕЦЬКУ. Фриз на постаменті
Пам’ятник було
виготовлено згідно з постановою Ради міністрів УРСР від 25 грудня 1953 р. і встановлено 8 вересня 1955 р. Пам’ятник являє собою фігуру поета на повний зріст, виконану з бронзи. Скульптура стоїть на круглому постаменті з червоного полірованого граніту. На постаменті розміщується фриз, на якому зображені герої творів Тараса Григоровича. Шевченка. По центру фриза зображений сам Шевченко, який читає свої вірші великим друзям-демократам Миколі Гавриловичу Чернишевському і Миколі Олександровичу Добролюбову. Пам’ятник створено у традициях радянського монументального мистецтва 1950-х років
і схожий він почасти на скульптуру Шевченка у Харкові і навіть на пам’ятники
Леніну.
Автори пам’ятника —
скульптори Макар Кіндратович Вронський, Олексій Прокопович Олійник і архітектор В.А. Шарапенко.Скульптура була виготовлена у Києві і звідти привезена у Донецьк.
ПАМ’ЯТНИК Т.Г. ШЕВЧЕНКУ у ЧЕРНІГОВІ
ПАМ’ЯТНИК Т.Г.
ШЕВЧЕНКУ у ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКУ
ПАМ’ЯТНИК Т.Г.
ШЕВЧЕНКУ у МАРІУПОЛІ
ПАМ’ЯТНИК Т.Г. ШЕВЧЕНКУ у МОСКВІ
ПАМ’ЯТНИК Т.Г. ШЕВЧЕНКУ у САНКТ-ПЕТЕРБУРЗІ
Скульптор Л. Мол. Архітектор
С.П. Одновалов. Відкритий 22 грудня 2000 р. Матеріали: бронза - скульптура; граніт червоний, полірований -
постамент. Висота скульптури - 280
см, висота постаменту - 360
см. (1992р. на Всесвітньому Українському конгресі у Києві уроженець України канадський скульптор Лео Мол (Л.Г.Молодоженин) запропонував створену ним скульптуру Т.Г. Шевченка для установки у Петербурзі).
ПАМ’ЯТНИК Т.Г. ШЕВЧЕНКУ у Мінську
ПАМ”ЯТНИКИ
ТАРАСУ ШЕВЧЕНКУ У БЕЛАРУСІ
мінськ
БРЕСТ
ГОМЕЛЬ
МОГИЛЬОВ
CЛУЦЬК
ПАМ’ЯТНИК Т.Г. ШЕВЧЕНКУ у ВАШИНГТОНІ
Цікаво-детективна історія появи монумента
Кобзарю у столиці США.
Встановлений він зусиллям українських емігрантів. Але до його відкриття причетні аж п’ять (а то
й сім) американських президентів.. Президент
Г. Трумен був почесним
головою Комітету зі створення пам’ятника Т.Г.
Шевченку, а майбутній
президент Р. Рейган входив у склад цього комітету.. Тодішній
діючий президент Д. Ейзенхауер підписав схвалений парламентом закон про спорудження пам’ятника. Д. Кеннеді допоміг реалізувати задум, а
спеціальну Заяву президента Л. Джонсона вмуровали під
постаментом пам’ятника. Ще
одна важлива, цікава і символічна деталь: при
закладці пам’ятника нашому Кобзарю була
використана спеціальна лопата, яку до цього застосовували при закладанні пам’ятників Д. Вашингтону і А. Лінкольну в
американській столиці. Виходить, що у США Т.Г.Шевченка вшанували як і своїх Президентів.
ПАМ’ЯТНИК Т.Г. ШЕВЧЕНКУ в ЕНКАРНАСІОНІ (ПАРАГВАЙ)
ПАМ’ЯТНИК Т.Г. ШЕВЧЕНКУ в АКТАУ (бувшому м. Шевченко)
Мандруючи Україною, буваючи у селах, райцентрах і обласних містах, я,
передусім, уже тривалий час цікавлюсь і шукаю пам’ятник великому Шевченкові. І
знаходжу та фотографую: у Тячеві, у Чернівцях, в Ічні, у Черкасах, у Москві, у
Санкт-Петербурзі... За кордоном....
Скульптурна Шевченкіана – триває...
Аще кто речет, яко люблю бога,
а брата своего ненавидит,
ложь есть.
Соборно[е] послание Иоанна.
Глава 4, с.20
а брата своего ненавидит,
ложь есть.
Соборно[е] послание Иоанна.
Глава 4, с.20
(УРИВОК)
Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають
Заміс[т]ь пива праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі
Современними огнями.
Повести за віком,
За німцями, недоріку,
Сліпую каліку.
Добре, ведіть, показуйте,
Нехай стара мати
Навчається, як дітей тих
Нових доглядати.
Показуйте!.. за науку,
Не турбуйтесь, буде
Материна добра плата.
Розпадеться луда
На очах ваших неситих,
Побачите славу,
Живу славу дідів своїх
І батьків лукавих.
Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.
Я ридаю, як згадаю
Діла незабуті
Дідів наших. Тіжкі діла!
Якби їх забути,
Я оддав би веселого
Віку половину.
Отака-то наша слава,
Слава України.
Отак і ви прочитай[те],
Щоб не сонним снились
Всі неправди, щоб розкрились
Високі могили
Перед вашими очима,
Щоб ви розпитали
Мучеників, кого, коли,
За що розпинали!
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата –
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословіть дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє…
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю! 14 декабря 1845, Вьюнища Шевченко Т.Г. Кобзар.
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають
Заміс[т]ь пива праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі
Современними огнями.
Повести за віком,
За німцями, недоріку,
Сліпую каліку.
Добре, ведіть, показуйте,
Нехай стара мати
Навчається, як дітей тих
Нових доглядати.
Показуйте!.. за науку,
Не турбуйтесь, буде
Материна добра плата.
Розпадеться луда
На очах ваших неситих,
Побачите славу,
Живу славу дідів своїх
І батьків лукавих.
Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.
Я ридаю, як згадаю
Діла незабуті
Дідів наших. Тіжкі діла!
Якби їх забути,
Я оддав би веселого
Віку половину.
Отака-то наша слава,
Слава України.
Отак і ви прочитай[те],
Щоб не сонним снились
Всі неправди, щоб розкрились
Високі могили
Перед вашими очима,
Щоб ви розпитали
Мучеників, кого, коли,
За що розпинали!
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата –
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословіть дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє…
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю! 14 декабря 1845, Вьюнища Шевченко Т.Г. Кобзар.
1-9 грудня 2013 року. У часи
ЄвроМайдану. м. Київ
Встань Тарасе, подивися
до чого ми дожилися:
чужа у нас влада,
тому нема й ладу.
Встань Тарасе, подивися,
знов люди зійшлися
на Народне віче,
щоб глянуть у вічі
і гучно сказати:
Україну рятувати!